Материнські установки — це невидимі насіння, які ми сіємо в підсвідомість дитини. Це переконання про те, як влаштований світ, як треба поводитися і ким бути.

Найцікавіше те, що ми рідко вигадуємо їх самі. Найчастіше ми передаємо те, що отримали у спадок від своїх матерів та бабусь.

Приклад з нашого життя: Коли ми кажемо доньці: «Будь сильною, не показуй сліз, бо життя тебе розтопче», ми передаємо сценарій наших бабусь, яким довелося виживати у важкі воєнні чи голодні роки. Тоді це була стратегія виживання. Але чи потрібна вона дитині зараз, у сучасному світі?

Установки бувають двох видів:

1. Світлі (підтримуючі): «У тебе все вдасться», «Я з тобою», «Ти — диво». Вони дарують віру в себе.
2. Тіньові (обмежувальні): «Не лізь», «Ти як завжди все зіпсуєш», «Не смій плакати». Вони блокують емоції та створюють внутрішні бар’єри.

Слова матері мають колосальну силу — вони ніби викарбовуються на серці. Теплий, лагідний тон голосу створює навколо дитини невидимий захисний кокон. А різкість чи крик, навпаки, руйнують це відчуття безпеки.

Але справа не лише в словах. Дитина зчитує стан. Ви можете казати «я тебе люблю», але якщо в цей момент ваші думки далеко, а тіло напружене, дитина відчує саме цю напругу.

Дрібниці, які будують особистість:

• Спокійна реакція на розбиту чашку (дитина вчиться, що помилятися — не смертельно).
• Обійми перед сном (формується базова довіра до світу).
• Спільна гра, де ви повністю «тут і зараз» (дитина відчуває свою важливість).

Щоб вирости щасливою людиною, дитина має отримати від материнського серця три головні послання:

1. «Ти важлива/важливий». Не за оцінки, не за слухняність, а просто тому, що ти є. Це основа здорової самооцінки.
2. «Твої почуття мають значення». Коли ми дозволяємо дитині сумувати, злитися чи боятися, вона вчиться розуміти себе. Це називають емоційним інтелектом — здатністю ладнати зі своїми почуттями.
3. «Ти маєш право на спробу й помилку». Це вчить дитину стійкості. Помилка — це не катастрофа, а просто сходинка до досвіду.

Інколи ми повторюємо фрази, які нам самим колись завдавали болю. Важливо вчасно зупинити цей «потяг», що їде за інерцією.

• «Що люди скажуть?» — ця фраза вчить дитину жити для інших, а не для себе. Вона вбиває власну індивідуальність.
• «Ти повинна бути ідеальною» — прямий шлях до тривоги та вічного невдоволення собою.
• «Не заважай, мені не до тебе» — дитина робить висновок, що її потреби — це тягар.

Як переписати ці сценарії? Перший крок — усвідомлення. Коли ви відчуваєте, що з вуст злітає колюче слово, яке ви самі чули в дитинстві — зробіть глибокий вдих. Згадайте ту маленьку дівчинку (себе), якій було боляче від цих слів. І обійміть свою дитину по-іншому.

Коли ми працюємо над своїми установками, ми робимо подарунок не лише дитині, а й усім наступним поколінням. Ми зупиняємо ланцюжок болю і починаємо ланцюжок любові.

Материнська любов, поєднана з усвідомленістю — це найбільша сила у світі. Працюючи над собою, ви даруєте своїй дитині найцінніше — право бути собою, бути вільною і бути щасливою.

Сьогодні ввечері, коли дитина засинатиме (або якщо вона вже доросла — просто під час зустрічі), покладіть руку їй на плече або візьміть за руку і подумки скажіть: «Я даю тобі місце в цьому житті. Я люблю тебе за те, що ти є. Ти — світло мого Роду». Відчуйте, як цей намір наповнює вас спокоєм і впевненістю, що ви — найкраща мама для своєї дитини. 🌸

Жіночі історії з життя
Здоров’я і молодість
Зцілення роду
Психологія жінки